1 Corinthians 2
1 I коли я приходив до вас, браття, приходив провiщати вам свiдчення Боже не пишномовним словом або мудрiстю,
2 бо я розсудив не знати між вами нiчого, крiм Iсуса Христа‚ i то розп’ятого,
3 i був я у вас у немочi‚ i в страху, i у великому трепетi.
4 I слово моє, i проповiдь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленнi духу i сили,
5 щоб вiра ваша утверджувалася не на мудростi людськiй, а на силi Божiй.
6 Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих;
7 а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої,
8 якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9 Але, як написано: «Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10 Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi.
11 Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого.
12 Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога,
13 що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духовне з духовним.
14 Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно.
15 Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити.
16 Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? А ми маємо розум Христів.